Музкерівник


Музичне виховання дітей

 Музичне виховання дітей — це синкретичний творчий процес, який відповідає їхнім етико-естетичним потребам та гарантує інтенсивність емоційно-почуттєвих зусиль, збуджує прояви творчості, забезпечує поліваріантність вибору засобів ведення продуктивної діяльності. Музичне виховання не лише залучає дитину до світових культурних надбань, а й формує її ціннісне ставлення до навколишнього світу, дає змогу гармонійно розвиватися.

Вплив музики на емоційний,творчий,психічний розвиток дитини безперечний. Музика здатна викликати у малюка шквал почуттів і переживань. Вже в перші місяці дитина прислухається до мелодійних та заколисуючих звуків колискової,жваво реагує на танцювальну музику, зупиняє погляд на музичному інструменті, що звучить.
Музичні здібності у дітей проявляються дуже рано. Музика постійно викликає в дитини посмішку, рух, вона вся ніби перетворюється та пожвавлюється. З віком емоційний відгук дитини на музику носить більш визначений характер. Музичне виховання є органічною складовою всього навчально-виховного процесу в дитячому садку. Музична практика дитини виявляється через сприйняття музики, її виконання та музично-освітню діяльність. У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різними музичними творами, набувають певні знання, виробляють уміння й навички слухання музики, співу, музично-ритмічних рухів.

Гурток
Окрім занять, музичний керівник використовує індивідуальну роботу,під час якої вона працює: над вдосконаленням музичних вправ з дітьми, які не справляються з завданням або пропустили їх, а також проводжу роботу з індивідуальними номерами (пісня, танок, оркестр).
Проводиться гурткова робота — театралізована діяльність, мета якогої:

  • Вчити передавати народний колорит образів українських казок і творів інших жанрів.
  • За сюжетами знайомих казок, оповідань, віршів, малих форм народної творчості розігрувати окремі сценки, спектаклі.
  • Використовувати знайомі способи зображення образів, витончено користуватися інтонаціями, жестами та пантомімою, передавати характер пісень, таночків, вміло використовувати діапазон, вокал та хореографію.
  • Збагачувати мову виконавців образними висловами, розвивати пам’ять, художні естетичні смаки та вподобання.
  • Спонукати дітей до самостійного придумування та розігрування казок, спонукати дітей до музичної творчості.

Як розвивати музичні здібності дитини?

Музика для малюка — чарівний світ радісних почуттів і переживань. Але цей світ лише тоді стане зрозумілим і близьким, коли в дитини будуть розвинуті музичні здібності й насамперед музичний слух та емоційна чутливість.
Чи можна розвинути музичні здібності у дітей? Які види художньої діяльності найбільш доступні дошкільникам? Коли і як прилучати малят до музики? Цій багато інших запитань ставлять батьки. Що ж, знати це справді дуже важливо.
На думку вчених музичний розвиток починається дуже рано. Пригадайте, як сприймало музику ваше немовля, коли йому ще й року не було: воно немов завмирало, реагувало усмішкою, окремими рухами. Спершу ви спонукали маленького плескати в долоньки, розгойдувалися в такт музики, а дещо пізніше помітили, що воно й саме цього прагне. А як люблять трохи старші малята дитячі пісеньки, мультфільми, в яких багато музики!
Розвиток музичних здібностей може здійснюватися в різноманітній діяльності, яку організує з дитиною дорослий: під час занять співами, ритмікою, танцями, слухання музики, гри на інструментах.
Насамперед треба розвивати емоційну чутливість до музики, що починається з уміння сприймати контрастний настрій (характер) пісень та інструментальних п’єс. Усі діти виросли під колискову музику. Вона заспокоювала, заколисовувала, створювала приємний стан. Під мамин спів дитина спокійно засинала і, як правило, міцно спала.
Ось ви ввімкнули програвач чи магнітофон. Подивіться, як поводиться дитина під час слухання музики, чи захоплена вона твором, який слухає. Про це можна судити за її позою, рухами, мімікою, жестами. Уже в дошкільні роки у дитини з’являються улюблені твори, вона хоче їх слухати, радіє, коли вони звучать. Маля захоплює звучання власного голосу чи музичного інструменту. Йому потрібна різна музика: весела, сумна, повільна, швидка тощо.
Дитина 4-5 років може визначити жанр музичного твору. Можна запропонувати послухати декілька п’єс П.І.Чайковського: «Нова лялька» і «Хвороба ляльки» з «Дитячого альбому».
«Послухай уважно музику, — кажете ви, — подумай, яка вона, про що може розповісти». Реакція на музику в цьому віці дуже безпосередня, дитина звичайно правильно визначає її характер.
Щоб посилити сприймання музичного твору, можна використовувати музику як фон при розгляданні художньої картини або слуханні казки, при малюванні чи ліплені.
Чим частіше звучить музика, доступна дитині, вдома, тим більше шансів виховати в малюка любов до неї.

Музичне виховання дітей
Музичне виховання є органічною складовою всього навчального-виховного процесу в дошкільному закладі. Музика допомагає дошкільникові глибше сприймати навколишнє життя, виховує любов до своїх рідних, друзів, Батьківщини, збагачує і емоційно забарвлює її мову, сприяє розвиткові її музичних здібностей.
На музичних заняттях  дітей вчать слухати музику різних композиторів. Розвивають яву, мислення, музичний слух, пам’ять, навчають дітей визначати темп, динаміку, характер, кількість частин, жанр, назву твору і композитора. Всьому цьому діти вчаться поетапно.
Найбільше уваги  приділяється співам. Навчають дітей співати голосно, чітко вимовляти слова, брати дихання. Розучують найрізноманітніші поспівки. При цьому у дітей розвивається музичний слух, пам’ять, увага, уява, виховується любов до пісні різного жанру.
Також вивчають з дітьми таночки, під час яких діти вчаться запам’ятовувати послідовність музично-ритмічних рухів, здатність відчувати сильну долю та контролювати свої дії.
Найбільш улюбленою для дітей є музична гра. У грі в дітей збагачуються музичні враження, фантазія, вони вчаться рухатися під музику, отримують задоволення, радісний настрій.

Порада батькам
Бачити в дитині не тільки свою дитину, а насамперед, — особистість. Виявляти в ній талант, намагатися допомогти розвивати його, берегти дитячий голос, не принижувати дитину, а стати для неї справжнім другом. Гуманне ставлення до її недоліків та надавати дитині право на власну думку, сприймати її такою, як вона є, підтримувати в будь-якій ситуації, вміти ставати на її місце і любити!